Телефонуйте
Інший / 2026
Атлантичний вовк
The Атлантичний вовк (Anarhichas lupus) також відомий як морський вовк, атлантичний сом, океанський сом, диявольська риба, вовк, уток або морський кіт. Це морська риба з родини Anarhichadidae, що мешкає в Північній Атлантиці. Належить до роду Anarhichas і ряду Scorpaeniformes.
Цих риб легко впізнати за своїми цікавими та виступаючими зубами, схожими на зуби вовка, від чого вона отримала свою загальну назву. Однак на цьому схожість між тваринами закінчується! Ці зуби дуже міцні і дозволяють атлантичному вовку майже миттєво дробити твердий панцир молюсків і ракоподібних.
Популяція атлантичного вовка у водах США швидко скорочується, що, швидше за все, пов’язано з надмірним виловом. Згідно з Національною службою морського рибальства Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США, вони внесені до списку видів, що викликають занепокоєння, однак у Червоному списку МСОП відсутні дані.
Характеристика атлантичного вовка
Атлантичний вовчок — це дуже велика риба, яка може досягати довжини до 5 футів і важити до 18 кг (40 фунтів). Їхнє тіло спереду субциліндричне, стиснуте в хвостовій частині. Замість шорсткої луски їхня шкіра гладка та слизька, а лусочки вбудовані та майже приховані в шкірі.
Атлантичний вовк різний за кольором, але зазвичай пурпурно-коричневий, тьмяно-оливково-зелений або блакитно-сірий. У них також є рівний спинний плавник, який тягнеться по всій довжині спини, і подібний, який тягнеться від хвостового плавника до отвору.
Ці риби не мають черевних плавників, але мають великі, округлі грудні. Їхнє тіло насправді нагадує вугра, тобто вони плавають, рухаючи тілом з боку в бік.
Зуби атлантичного вовка є однією з його найбільш визначальних характеристик. Деякі з них видніються з рота, що надає їм дещо страшного вигляду! Як на нижній, так і на верхній щелепі є від чотирьох до шести сильних конічних зубів, схожих на ікла. За конічними зубами на верхній щелепі розташовані три ряди зубів, що дроблять. Центральний ряд містить чотири пари корінних зубів, а в зовнішніх рядах розташовані затуплені конічні зуби. Нижня щелепа має два ряди молярів за корінними конічними зубами. Горло вовка також усіяне зазубреними зубами. Усі ці зуби дозволяють їм їсти рибу з твердим панциром, подрібнюючи її під час жування. Вони фактично не їдять м'яку рибу.
Тривалість життя атлантичного вовка
Ці риби можуть жити близько 20 років.
Дієта атлантичного вовка
Вони їдять твердих панцирів молюсків, ракоподібних і голкошкірих. Завдяки своїм особливим зубам вони добре сконструйовані, щоб їсти цих тварин і можуть розчавити їх під час жування. Вони також їдять багато раки-відлюдники , морські молюски, черепашки, великі молюски, морські їжаки, зелені краби та морські зірки. Інших видів риби вони не їдять.
Атлантичний вовк — важливий хижак морських їжаків і зелених крабів, популяції яких швидко зростають і можуть негативно вплинути на здоров’я морської системи.
Поведінка атлантичного вовка
Риби-вовки — переважно нерухомі риби й рідко виходять зі своїх кам’янистих осель. Вони не люблять далеко подорожувати, але будуть здійснювати короткі подорожі в пошуках їжі.
Розмноження атлантичного вовка
Атлантичний вовк створює пари для розмноження навесні та влітку та спаровується восени. Їхній спосіб запліднення ікри значно відрізняється від більшості видів риб, оскільки самки не відкладають ікру у відкритому океані для запліднення самцями. Замість цього яйця запліднюються всередині самки. Одна самка за своє життя може виробити від 5000 до 12 000 яєць! Розмір риби впливає на кількість ікринок, більші самки відкладають більше.
І самці, і самки допомагають захистити яйця, коли вони були відкладені на дно океану. Яйця є найбільшими з усіх риб, розміром від 5,5 до 6 мм в діаметрі. Вони мають непрозорий жовтуватий відтінок і злипаються. Яйця вилуплюються через три-дев’ять місяців, залежно від температури води.
Під час стадії личинок вони залишаються на дні океану поблизу місця виведення. Може пройти від кількох годин до одного тижня, перш ніж личинки будуть готові вийти у товщу води, де вони пелагічні від двох тижнів до двох місяців.
Атлантичний вовк досягає статевої зрілості досить пізно, приблизно у віці восьми-десяти років.
Місцезнаходження та середовище проживання атлантичного вовка
Як випливає з назви, атлантичний вовк водиться в північній частині Атлантичного океану. Вони мешкають як на західному, так і на східному узбережжі Атлантики. У західній Атлантиці вони присутні на півночі аж до протоки Дейвіса на канадській території Нунавут, населяючи береги Гренландії, Ньюфаундленду та Нової Шотландії, простягаючись на південь до Кейп-Коду. Найщільніше населення знаходиться в Джорджес-Бенк, затоці Мен і Великому Південному каналі. У східній Атлантиці вони простягаються від Білого моря Росії та Нової Землі, через Північні країни та Британські острови до Біскайської затоки.
Цей вид вовків є мешканцями бентосу, живуть на твердому дні океану, їх часто можна побачити в закутках і невеликих печерах. Вони віддають перевагу холодній воді з температурою від -1 до 11 °C (30 до 52 °F), тому живуть на глибині від 20 до 500 м (66 до 1640 футів).
Вовки містять натуральний антифриз, який забезпечує безперебійний рух крові навіть у майже замерзаючих водах.
Статус збереження атлантичного вовка
Точна популяція атлантичного вовка невідома, але вважається, що чисельність зменшується. У 2004 році Служба морського рибальства США включила їх до списку видів, що викликають занепокоєння. Проте Національна служба морського рибальства (NMFS) ще не перевела цей вид до статусу зникаючих.
Атлантичного вовка часто рибалки ненавмисно потрапляють у свої рибальські мережі. Їм також загрожує тралення видр, коли великі сіті тягнуться по дну океану, що може завдати значної шкоди скелястому середовищу існування вовків і зловити їх у сіті під час цього процесу.
Повільна статева зрілість атлантичного вовка може поставити популяцію виду під серйозну загрозу з боку людей. Якщо вовчок буде виловлюватися для комерційного вилову до того, як він досягне віку статевої зрілості, кількість цієї риби в наших морях швидко зменшиться.
Зміна клімату та глобальне потепління є ще одним ризиком для атлантичного вовка. Ці тварини процвітають у дуже холодних водах, і підвищення температури морів може вплинути не лише на вовків, але й на їх середовище проживання та здобич.
Хижаки атлантичного вовка
У середовищі атлантичного вовка не так багато природних хижаків. Єдиний хижак, який нападе на них, це атлантична тріска. Однак молодняк вовків ризикує бути з’їденим атлантичною тріскою, гренландськими акулами, сірі ущільнення , пікша та деякі плямисті вовчки.
Люди становлять для атлантичного вовка набагато більшу загрозу, ніж інші тварини. Незважаючи на те, що вилов атлантичного вовчка незаконний, його часто випадково ловлять рибалки.
